Міжвоєнний період ( 1945-1994 pp.) у польських підручниках з історії періоду цього п’ятдесятиріччя

Abstract

У статті представлено теоретичні аспекти викладання польської історії у школі у 1945 – 1994 рр. Авторка наголошує, що поляки – це нація, ідентичність якої сформована політикою та історичною традицією, однак національний характер важко визначити однозначно. Доведено, що національний характер ніколи не буває унікальним чи екстраординарним; скоріше – це сукупність спільних рис, характерних для багатьох народів. З’ясовано, що протягом описаних п'ятдесяти років на освіту в школах впливали різні тенденції. Важливим був образ періоду 1919-1939 років, коли польський народ відновив свою незалежність. Після Другої світової війни комуністи використовували викладання історії в школах у своїх політичних цілях і пропагували своє бачення польської нації. Авторка приходить до висновку, що звуження функції пропаганди історії не призвело до зміни суспільного усвідомлення історії. Люди відкидали офіційну історію (навіть достовірно викладені факти), оскільки все ще мали на увазі практику сталінського періоду та вади новітньої історії; замість цього вони вдалися до «приватної» історії, яка часто базувалася на книгах авторів 19 століття.