Пейзажні та предметно-речові деталі у новелах Василя Стефаника та їх англомовний переклад

Abstract

Метою статті є спроба літературознавчого аналізу персоніфікованих пейзажних та предметно-речових деталей у новелі В. Стефаника «Синя книжечка», а також перекладознавчого аналізу передачі Д. Гусаром-Струком відповідних текстових фраґментів англійською мовою. У результаті дослідження зроблено висновки про те, що творча самобутність В. Стефаника знайшла свій вияв і у пейзажно-предметній своєрідності його новел. Для покутського письменника ‒ знавця людської душі, художня деталь виконувала другорядну, проте органічну та компенсаторну функцію у його малопрозових творах. Художня мова новел загалом, і твору «Синя книжечка» (1897) зокрема, свідчить про те, що уособлення належить до улюблених стилістичних засобів увиразнення творів письменника. У названій новелі персоніфіковані рослинний світ та предмети, створені людиною, постають в односторонньому діалозі головного героя Антона. Виокремлено п’ять фраґментів із персоніфікованими художніми деталями у новелі «Синя книжечка», що виконують такі функції, як змістова наповненість, психологізація та ліризація ситуації і постаті персонажа, а також сюжетотворення тощо. У друготоворі “The Blue Book” Д. Гусар-Струк зберіг ідейно-змістове наповнення новели та персоніфікований пейзажно-предметний простір змальованих подій, передав унікальну творчу манеру письменника. Перехід від ориґіналу до перекладу став можливим завдяки застосуванню 38 трансформацій, а також їх 6 комбінацій. Послаблення естетичного заряду перекладеного тексту відбулося при відтворенні інверсійних (4) та еліптичних (4) стилістичних фігур, етномаркованих одиниць (3), діалектизмів і покутської говірки (14), застарілих (2) та зменшувально-пестливих (1) слів ориґіналу.