«Він є у літературі таким визначним живописцем»: інтермедіальні акценти літературознавчих рецепцій Василя Стефаника

Abstract

У статті представлено огляд літературознавчих студій, присвячених творчості Василя Стефаника, у яких рецепція новел задіює термінологію із різних візуальних мистецтв. Дослідники, намагаючись розкрити секрети стилю автора, часто свідомо або ж інтуїтивно порівнюють його художню манеру з іншими мистецтвами, використовуючи їхній інструментарій. Вдаються до зіставлень з графікою, живописом, фотографією, архітектурою Степан Смаль-Стоцький, Ольга Кобилянська, Леся Українка, Іван Франко, Богдан Лепкий, Антін Крушельницький, Сергій Єфремов, Іван Труш, Олександра Черненко, Юліан Вассиян, Михайлина Коцюбинська та багато сучасних дослідників. Заакцентовано на такій своєрідності сприйняття поетики письменника у зв’язку зі спробами пояснити його естетико-художні вектори. Підкреслено важливість висновку Юліана Вассияна, який розглядає художній світ письменника у порівнянні з Ваґнерівським Gesamtkunstwerk, синтетичним і всеосяжним твором мистецтва. Така літературознавча візія має значний інтерпретаційний потенціал в інтермедіальному аспекті та потребує подальшого наукового розвитку. Доведено, що художнє слово Стефаника дає імпульси іншим мистецтвам. Найновіші докази цього стосуються вже мистецтва кіно. Стефаник потенційно надзвичайно кінематографічний, це засвідчують у своїх публікаціях сучасні дослідники. Таким чином, новелістика Василя Стефаника наділена великою силою впливу на інші види мистецтва, прослідкувати який варто у наступних студіях.