Семантичний потенціал репрезентативів сумніву у вираженні ірреальних значень

Abstract

У дослідженні розглядаються способи вираження сумніву як одного з комунікативних актів у кореляції з опозицією реальності та ірреальності в українській мові. У лінгвістичних розвідках вивчення сумніву та його репрезентантів займають периферійне місце у вивченні модальності, найчастіше розглядаючись у компаративних роботах, не зважаючи на те, що інтегральні засоби його репрезентації являються водночас показниками ірреалісу на лексичному, синтаксичному та прагматичному рівнях. Це передусім пояснюється семантичною дифузністю та синсематичністю вираження сумніву в українській мові, що впливає і на складність типологізації його репрезентантів у структурі семантичної категорії ірреальності. Сумнів як синкретичний емоційний та евіденційний модусний компонент, з одного боку, постає інтелектуальним пошуковим імпульсом, що призводить до верифікації суб’єктом певної екстралінгвістичної ситуації залежно від її відповідності реальному чи ірреальному, що дозволяє розглядати її в площині евіденційної семантики; з іншого боку, розгалужені способи репрезентації сумніву та їх аспектуальні характеристики вказують на їх потенціал у вираженні інших ірреальних значень в конкретних випадках.