Функціонування образу Я-автора в структурі художнього дискурсу

Abstract

У статті розглянуто засади функціонування образу Я-автора як складника формування художнього дискурсу. Позиція автора художнього твору в онтологічному сенсі спирається на вчення щодо нього як узагальненого носія національної культури певного періоду, постать якого може втратити риси персоніфікації, перетворюється в інтерпретатора узвичаєних знань. Водночас позиціювання постаті конкретного автора на відтворювача художнього мислення спирається на теорії комунікативної діяльності, наратології, лінгвопоетики, стилетворення, психолінгвістики тощо. Образ Я-автора постає як структурована в тексті «маска», носій художньо осмисленої Я-позиції, суб’єктивованих інтенцій, під постаттю якого виступає, з одного боку, ідеалізований автор у різних реалізаціях, з другого, наближений до реального оповідач чи прихований у тій чи тій подобі персонаж, зокрема фантасмагорійна фігура. За будь-яких художніх утілень це образ умовний, трансформований, поділений рисами різних діючих осіб – агента, персонажа, свідка, ліричного героя, перевтілюваних в процесі викладу в різні позитивні, негативні, фантасмагорійні постаті. Позиція Я-автора як учасника процесу текстотворення набуває різних формальних ознак, однак навіть за умов його прагнення зовні сховатися від ролі активного діяча, таке функційне навантаження залишається помітним принаймні на рівні глибинного смислу, підсвідомого розуміння. Зміни в стилетвірній функції Я-автора зумовлені його прагненням ідентифікувати себе як героя оповіді, обраним ним тієї чи тієї міри далекого від художньої дійсності постаті, умовами відтворення Я-позиції, суб’єктивно-оцінних інтенцій. Варіативність утілення цього образу пов’язана з дискурсивними можливостями його включення в той чи той прозовий, поетичний чи драматургійний контекст, що ґрунтується на відтворенні сучасних чи історичних подій, бажанні зобразити себе як близького чи далекого від читача діяча, стати таким «як інші» чи піднятися над культурним, освітнім, соціальним рівнем читача. Опосередкований вплив читацької аудиторії, на яку розраховує Я-автор, позначається як у безпосередньому «спілкуванні» з одержувачем художньої інформації, так і на рівні прагнення до взаєморозуміння, з урахуванням спільних напіввідомих настроїв і переживань, зрештою, на рівні відтворення спільної мовної картини світу.