Професійна мобільність педагога як інноваційний тренд та вимога сьогодення

Abstract

Стаття присвячена теоретичним та практичним аспектам проблеми професійної мобільності педагога, яка розглядається авторами як інноваційний тренд та нагальна вимога сучасної системи вищої освіти. Автори наголошують, що професійну мобільність можна розглядати як одну з найсуттєвіших фахових рис педагога, науковця, дослідника. Зазначається, що професійна мобільність педагога базується на педагогічній культурі й майстерності та професійній компетентності. Дослідниками виокремлюються такі типи мобільності: соціальна, професійна, академічна, інтелектуальна, соціокультурна, культурна, виховна та особистісна. Вказується, що рушійними силами та спонукальними чинниками професійної мобільності зазвичай виступають освітні реформи, соціальні нововведення, прийняття нової нормативно-правової бази, освітніх концепцій, революції, війни, стрімкий розвиток науково-технічного прогресу, цифровізація освітнього процесу, структурні та інституційні зміни в системі освіти країни, регіону. Зазначається, що мобільність у педагогічній сфері – це особлива якість особистості, що формується в процесі навчання і виховання та має найважливіший вплив на професіоналізм майбутнього фахівця. Автори вказують, що під професійною мобільністю розуміють переміщення індивіда або професійної групи в соціально-професійній сфері суспільства, зі зміною чи без зміни соціального статусу. Також акцентується увага на те, що на активність проявів професійної мобільності впливає безпосередня професійна підготовка та показники її якості, рівень отриманої кваліфікації. Високий рівень професійної мобільності сприяє оптимізації освітнього процесу в умовах швидкого старіння знань, динамічного розвитку та змін на ринку професій, посилення залежності професійної кар’єри особистості від рівня та якості здобутої освіти, від умінь перебудовуватися та адаптуватися відповідно до суспільних трансформацій.