Організаційно-методичні аспекти діяльності центрів особистісного розвитку дітей в системі дошкільної освіти

Abstract

Сучасний розвиток науки, техніки та інформаційних технологій розширює цілі дитячого розвитку, ініціює нові потреби і запити до інституцій навчання та виховання, зокрема дошкільної освіти. Необхідність інновацій, трансформацій задля вдосконалення у сфері освітніх послуг вимагає чітких теоретичних обґрунтувань процесів формування нових підходів, добору методів і прийомів педагогічного впливу, засобів їхньої практичної реалізації. Реагуванням на такі запити соціуму вважаємо створення великої кількості альтернативних та експериментальних закладів дошкільної, шкільної та позашкільної освіти. Сьогодні для дітей, їхніх батьків та педагогів представлено чималий обсяг варіантів щодо вибору найбільш оптимальних і комфортних способів набуття знань, забезпечення розвитку та виховання відповідно до індивідуальної освітньої траєкторії дитини. Проаналізовано чинники, які сприяють поширенню та зумовлюють необхідність функціонування центрів дитячого розвитку, з-поміж них такі: виникнення нових освітніх потреб та формування альтернативних підходів до навчання і виховання; мобільність до трансформацій на ринку праці; Поглиблення розуміння психологічних особливостей дитячого віку, сенситивних періодів, новоутворень, особливостей когнітивної та емоційної сфер у певний період. Схарактеризовано такі види альтернативної освіти, як домашнє навчання, альтернативні школи, дистанційна освіта, дитячі центри розвитку. Розкрито переваги та недоліки кожного з них. Проаналізовано принципи діяльності центрів дитячого розвитку: особистісно орієнтований підхід у роботі з дітьми і сім’ями, опертя на дані соціально-педагогічної діагностики; принцип розвитку; принцип відкритої системи, можливостей регулювання і вибору в процесі педагогічної діяльності; принцип взаємодії з сім’єю та індивідуального підходу до потреб сім’ї; принцип професійної взаємодії (спільна робота з психологами, педагогами, дефектологами, лікарями).