Особливості інтертекстуальної та інтеркультурної парадигми прози Йозефа Рота

Abstract

У статті досліджено інтерпретацію прозових творів Й. Рота в контексті інтертекстуальності як літературного прийому, детермінованого авторською стратегією, вивчено естетичні проблеми, які стали визначальними для його творчості. Обґрунтовано тезу, що одним із проявів інтеркультурності може бути художнє зображення буття тієї чи іншої суспільної / національної / політичної групи (груп) на межі кількох культурно-національних просторів, їх взаємопереплетіння та взаємовпливів. Так у художньому тексті з’являється додатковий вимір – інтеркультурний складник художнього світу цього тексту. Залучення теорії інтертекстуальності дозволяє інтерпретувати художній текст не тільки в літературознавчих вимірах, а й у широкому колі історіософських, соціокультурних, політологічних інтерпретаційних стратегій для віднаходження в різних видах текстів прихованих кодів міжкультурної взаємодії. Відтак розширення поняття інтертекстуальності на поле міжкультурної взаємодії, взаємовпливу, особливо на пограниччі культур, виводить проблеми інтертекстуального аналізу на рівень інтеркультурності. Такий підхід стає надзвичайно продуктивним, зокрема, при дослідженні творчості тих авторів, чия художня творчість закорінена в різні сфери людського буття, формуючись саме на пограниччі культур, мов, історичних та національних традицій, оскільки між етносами прикордоння проходить постійна взаємодія, яка базується на домінуванні тієї чи іншої групи в певних ділянках життєдіяльності, що зумовлює необхідність підтримання стабільних міжетнічних відносин. Інтертекстуальність у цьому разі можна декларувати як інтеркультурність, виявляючи чимраз нові можливі форми співдії/(спів)існування.