ЛЕКСИЧНІ ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ ОБРАЗНОСТІ В ПОЕТИЧНОМУ ТЕКСТІ БОГДАНА ТОМЕНЧУКА

Abstract

Статтю присвячено актуальній темі – лінгвістичному аналізу лексико-стилістичних одиниць, які є засобами конструювання образності поетичного тексту. У дослідженні проаналізовано різнотипні лексичні одиниці, що мають здатність вторинно семантизуватися, на матеріалі поетичного тексту письменника з Прикарпаття (Івано-Франківськ) Богдана Томенчука. Образність як конкретно-чуттєва виражальність притаманна досліджуваній художній канві, оскільки формує мозаїку творчого «бачення» картини світу автором: картотека лексем, навантажених образотвірним потенціалом, базована на матеріалі двох збірок («Жінка з одного вірша», «Дві джезви»), налічує 720 одиниць: внутрішньоформні лексеми (ті, що мають у плані змісту актуалізовану асоціативно-образну ознаку), оказіоналізми, власні назви (сакральні назви; імена героїв літературних чи міфічних творів, їх авторів, відомих науковців, філософів, художників, композиторів; топоніми; усталені загальні назви, подані автором як власні), стилістично марковані лексеми (кольороназви, експресиви, архаїзми, діалектизми, іншомовні номени тощо, тобто ті, які роблять текст художнім, маркують його образністю). У пропонованому дослідженні акцентовано на тропеїчному потенціалі названих лексичних одиниць, визначено їх функціонал: виражально-зображальна функція (будує «чіткість, об’ємність, зримість» поетичної дійсності, оцінна («провокує» в поетичному тексті конотативне розширення семантики лексем зі знаком «+» чи «-»), аперцепційна (забезпечує читачеві сприйняття авторського творчого переосмислення дійсності на базі «відсилання» до фонових знань, асоціативних ліній між дійсністю й текстом), тропотвірна (формує різні види тропів, домінантними серед яких є метафра, порівняння, епітет), текстотвірна (метаморфозує дійсність в авторському ключі, формує ключові образи тексту, будує його вторинну семантизацію).