ҐЕНІТИВНА МЕТАФОРА – КОНСТИТУТИВНИЙ ЕЛЕМЕНТ ХУДОЖНЬОГО ТЕКСТУ МАРІЇ ТКАЧІВСЬКОЇ (на матеріалі роману «Княгиня Острозька»)

Abstract

У статті на матеріалі художнього тексту авторки з Прикарпаття Марії Ткачівської (роман «Княгиня Острозька») проаналізовано семантичні та структурні особливості ґенітивної метафори (ҐМ), зокрема охарактеризовано її лінгвістичний аспект та функційне навантаження в художньому тексті. Глибинний лінгвістичний аналіз тексту Марії Ткачівської показав, що ґенітивна метафора є однією з ключових, домінантних в ідіостилі авторки тропеїчних структур, оскільки вона формує вторинну семантизацію художньої картини тексту, є базою творення додаткових неосмислів, не властивих мовним одиницям поза художнім контекстом. Виявлено, що аналізований троп має розгалужену семантичну систему: ҐМ із самантикою «зовнішність», «риси характеру», «почуття/відчуття», «явища природи», «темпоральні назви», «назви частин тіла та фізіологічних станів людини», «абстрактні назви», «назви процесу мовлення». З’ясовано, що в межах досліджуваного тексту функціонують антропоморфні, зооморфні, ботаноморфні, квантитативні, темпоральні, квалітативні, концептуальні/когнітивні, психологічні ґенітивні метафори, які є не лише частотними, а й полісемантичними конструктами текстотворення. Досліджено структуру ґенітивної метафори – простої (двочленної) та ускладненої. Доведено, що метафорні конструкти можуть ускладнюватися різними частинами мови: додатковим іменником, прикметником/дієприкметником, займенником, прийменником чи сполучником. Визначено функційне навантаження ґенітивної метафори в художньому тексті, а саме: образотвірну (асоціативно-образну), оцінну, естетичну, конститутивну (текстотвірну) функції, які є синкретичними в побудові авторського тексту.