Найменування Божої Матері в давньоукраїнському релігійному книгописанні

Abstract

У статті проаналізовано назви жінок за церковно-релігійними ознаками давньоукраїнської мови, порівняно з дописемним періодом, охарактеризовано найменування Богородиці як складову частину конфесійної лексики. Відзначено церковнослов’янський характер фемінітивів (творення під впливом церковнослов’янської мови специфічних назв і використання загальновживаних слів у церковному-релігійному значенні). Розглянуто їх семантичні, словотвірні, стилістичні ознаки, показано використання в релігійному книгописанні, що склало основу давньоукраїнської писемної спадщини і стало основним джерелом відображення образу Богородиці. Звернуто увагу на термінологізацію назв жінок зі значенням “Богородиця”, функціонування їх в давньоукраїнський період і в подальшому історичному розвитку.