Концепт НЕГАТИВНІ ЕМОЦІЇ крізь призму латинських паремій

Abstract

Стаття присвячена проблемі інтерпретації концепту «негативні емоції» в мовній картині світу давніх римлян. Мета роботи полягає у встановленні семантичних особливостей афористичних одиниць, які вербалізують негативні емоції в латинській мові. Актуальність дослідження зумовлена потребою поглибленого вивчення паре мійних одиниць на позначення негативних емоцій у мові як важливих елементів картини світу давніх римлян. Матеріалом дослідження слугували прислів’я і приказки, що імпліцитно або експліцитно репрезентують нега тивний емоційний стан людини. Загальний обсяг вибірки становить близько 210 паремій. Аналіз паремійної спадщини дозволив виокремити ключові семантичні ознаки і культурні конотації субкон цептів «гнів», «страх», «заздрість» у латинській мові. У результаті проведеного аналізу встановлено, що зазначені вище субконцепти мають деструктивний вплив на особистість і характеризуються змінами фізіологічних реакцій організму. Так, субконцепт «гнів» у римській етносвідомості є синонімом жорстокості і підступності, джерелом помсти і ненависті, причиною сварок і лихослів’я, перешкодою на шляху до правди. Виявлено несуміс ність емоції гніву з адекватною когнітивною діяльністю людини, її зв’язок із перцептивними відчуттями. Субконцепт «страх» викликає асоціацію зі слабкістю, обережністю, схильністю до перебільшення, є пере шкодою на шляху до успіху. Заздрість – це недоброзичливе ставлення до здобутків і перемог інших людей. Латин ські паремії репрезентують зв’язок субконцептів «гнів» і «страх» із концептом «соціальний статус». Позитив ну конотацію в мовній картині світу римлян має лише субконцепт «гнів», оскільки він є джерелом сили і відваги, засобом відновлення міжособистісних стосунків. Вивчення семантики латинських паремій на позначення негативних емоцій сприяє виявленню їх універсальних та етноспеци-фічних особливостей, дозволяє краще пізнати емоційну картину світу античного народу, виявити особливості менталітету давніх римлян.