СТАТУС ОСОБИСТИХ СЕЛЯНСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЇХ ТРАНСФОРМАЦІЇ В СІМЕЙНІ ФЕРМЕРСЬКІ ГОСПОДАРСТВА

Abstract

Мета статті – розкрити та проаналізувати становище особистих селянських господарств у сучасних умовах господарювання. Обґрунтувати найважливіші напрями повноцінного включення особистих селянських господарств, які є виробниками товарної сільськогосподарської продукції, до системи ринкового функціонування аграрного секто-ру. Методика дослідження. За методологічну основу дослідження взято системний метод пізнання процесів розвитку особистих селянських господарств, опрацювання особ-ливостей їх трансформації та інтеграції в сімейні фермерські господарства. Запропоно-вана послідовність методичних прийомів передбачає застосування абстрактно-логічного методу при визначенні сутності статусу особистих селянських господарств, графічного – для отримання синтезованого уявлення щодо об’єкта дослідження, виявлення його складових, встановлення причинно-наслідкових зв’язків, вибіркового обстеження особис-тих господарств Коломийського району та узагальнення – для формулювання висновків щодо об’єкта дослідження. Результати дослідження. Розглянуто соціально-економічні передумови становлення особистих селянських господарств як суб’єктів підприємницької діяльності. Виділено основні стримуючі чинники їхнього розвитку як повноцінної складової аграрного сектору. Показано приклад диференціації особистих селянських господарств за рівнем доходу від продажу сільськогосподарської продукції. Наведено основні напрями, інституційні передумови та можливості трансформації особистих селянських господарств у підприємницькі структури. Досліджено проблеми зайнятості та доходів сільського населення в особистих селянських господарствах Івано-Франківської області. Проаналізовано структуру виробництва основних видів продукції в господарствах населення і структуру грошових і негрошових доходів сільських домогосподарств. Елементи наукової новизни. Поглиблено обґрунтування залежності доходів від ведення особистого селянського господарства стосовно таких факторів: соціальних – наявності працездатних членів господарства, кількості членів родини, віку власників, соціального стану, ступеня прояву господарської активності; економічних – напряму виробничої діяльності, розміру землекористування, урожайності, продуктивності худоби, на-явності в господарстві власної техніки та необхідних засобів виробництва, можливості реалізації надлишків виробленої продукції тощо. Практична значущість. Розроблено пропозиції щодо напрямів трансформації особистих селянських господарств у структури підприємницького типу. Наведено, що найбільше можливостей трансформуватися у підприємницькі структури мають особисті селянські господарства товарного спрямування.