Юридичне закріплення конституційно-правової відповідальності в українських радянських конституціях 1937 та 1978 років

Abstract

Питання формування та подальшого розвитку інституту конституційно-правової відповідальності, її юридичного закріплення та утвердження механізму її реалізації завжди відігравало важливу роль у контексті розбудови державно-правових інституцій у різні історичні періоди. Не став винятком і радянський період в історії розвитку української державності. Яскравим прикладом цього стали українські радянські Конституції 1937 та 1978 років, коли також відбувався процес подальшої трансформації органів влади, а також розподіл повноважень та відповідальності між ними (як конституційної, так і політичної відповідальності). У контексті зазначеного, на окрему увагу заслуговує аналіз історичного досвіду формування та юридичного закріплення інституту конституційно-правової відповідальності у змісті українських радянських конституцій 1937 та 1978 років. Отже, окремого наукового дослідження потребують історико-правові аспекти формування та юридичного закріплення інституту конституційно-правової відповідальності у змісті українських радянських конституцій 1937 та 1978 років. Із урахуванням зазначеного, метою даної статті стало дослідження формування та юридичного закріплення інституту конституційно-правової відповідальності у змісті українських радянських конституцій 1937 та 1978 років. За результатами порівняння ступеня закріплення конституційно-правової відповідальності у змісті українських радянських конституцій 1937 та 1978 років, можна встановити, що Конституція УРСР 1978 р., на відміну від Конституції УРСР 1937 р., мала низку переваг при визначенні засад конституційно-правової та політичної відповідальності: 1) структурувала та розмежувала відповідальність Республіки та відповідальність її державних органів та посадових осіб; 2) розмежувала позитивну та негативну конституційно-правову відповідальність; 3) істотно диференціювала колегіальну та індивідуальну конституційно-правову відповідальність.