Методика та технологія діагностики особистісних духовних цінностей студентів закладу вищої освіти

Abstract

Стаття присвячена проблемам діагностування сформованості духовних цінностей молодої людини в період її фахового становлення. Провідними духовними цінностями, які формуються під час навчання особистості у закладі вищої освіти, визначено: гідність, відповідальність, толерантність, милосердя, самодостатність. У статті переконливо доведено, що саме в освітньому середовищі сучасного університету існує необхідність створення належних умов для утвердження і подальшого самовдосконалення духовно-ціннісного імперативу кожного студента. В означеному контексті актуалізується потреба вивчення рівня сформованості духовних цінностей здобувачів вищої освіти. Наголошено на важливості спеціальної технології, яка містила низку взаємодоповнюючих методик дослідження духовно-ціннісної сфери особистості майбутнього фахівця. Запропонована автором технологія рекомендована для використання кураторам академічних груп з метою діагностування рівня сформованості духовних цінностей студентів першого курсу. Розроблено критерії високого, достатнього, середнього і низького рівнів сформованості духовних цінностей особистості. Представлено методичний інструментарій для вивчення рівня сформованості духовних цінностей майбутніх педагогів. Подано результати емпіричного дослідження окресленої проблеми. До педагогічного експерименту було залучено 974 майбутніх учителів та 168 викладачів, котрі працюють у педагогічних університетах України. Значну увагу приділено вивченню динаміки розуміння майбутніми фахівцями змісту поняття «духовні цінності», системи знань, що стосуються складових духовних цінностей особистості, ранжуванню чинників, що впливають на формування духовних цінностей тощо. Виявлено залежність мотивації діяльності молодої людини від рівня сформованості її духовно-ціннісної сфери. Результати дослідження підтвердили гіпотезу про те, що у значної частини студентів, як брали участь в експерименті, недостатньо сформована система духовних цінностей. У статті частково використано авторські матеріали, опубліковані у “Віснику Луганського національного університету імені Тараса Шевченка” (серія: Педагогічні науки, № 7 (312). 2017. Ч. ІІ. С.63–76).