Наративна стратегія поезій у прозі Поля Верлена

Abstract

Проаналізовано історичні та генетичні витоки жанру поезії в прозі. Виокремлено родово-жанровий синкретизм поезії в прозі, що полягає у взаємопроникненні епічного, драматичного й ліричного начал, «накладанні» одних модифікацій на інші. Матеріалом дослідження є збірка поезій у прозі Поля Верлена Les mémoires d’un veuf. Метою статті є дослідження наративної специфіки поезії в прозі з огляду на синкретичну природу жанру, способу організації викладу, який дозволяє аналізувати твори з позиції їх побудови та структури. За внутрішньою жанрово-стильовою домінантою виокремлено три форми наративного моделювання оповіді: з перевагою епіко-реалістичних, лірико-імпресіоністичної елементів та драматизації оповіді. З’ясовано, що за сюжетно-композиційною структурою твори епіко-реалістичного блоку діляться на дві категорії: перша - з домінуванням лінійного принципу начала, друга − з фрагментарним принципом побудови, з посиленням естетизації та інтелектуалізації, поглибленим психологізмом, апеляцією до «вічних тем». Твори лірико-імпресіоністичної моделі містять внутрішній психологізований сюжет, увагу до почуттів та зміни емоційного станів, стильовий синкретизм. З ліричною семантикою тісно пов’язана позиція ліричного героя, особистісний авторський досвід. Ліричний герой поезії акумулює у своєму внутрішньому світі весь перебіг сюжету, тобто твір передає не сам сюжет, а його переживання. Можливість вираження окремого почуття, стану без дотримання сюжетної лінії, стала визначальною для драматизованого типу оповіді.