Діяльність інклюзивно-ресурсних центрів у гірських районах

Abstract

Актуальність проблеми полягає в постійно зростаючій кількості дітей з порушеннями розвитку в Україні, потребі надання їм відповідної допомоги з боку фахівців та наявних перешкодах у розвитку інклюзивної інфраструктури в гірських селах нашої країни. Віддаленість, погане транспортне сполучення, відсутність кваліфікованих фахівців, неповна поінформованість населення гальмують розвиток інклюзивної освіти, перешкоджають її здобуття особами з особливими потребами. Мета статті – проаналізувати специфіку діяльності інклюзивно-ресурсних центрів, що надають допомогу педагогам, батькам та дітям з порушеннями розвитку, які проживають у гірських районах України. Авторка використала теоретичні (аналіз, узагальнення психолого-педагогічної літератури) та емпіричні методи (опитування, бесіди, спостереження, методи статистичної обробки даних). У статті порушено питання розвитку інклюзивної освіти в сільській (гірській) місцевості України. Розглянуто основні чинники впливу на цей процес, проаналізовано особливості надання якісних корекційно-розвиткових, психолого-педагогічних послуг дітям з особливими освітніми потребами, що мешкають у гірських районах. Результати дослідження показали, що діяльність фахівців інклюзивно-ресурсних центрів з надання допомоги педагогам, батькам і, зокрема, дітям з порушеннями розвитку, які проживають у віддалених районах, має велике значення як для особистого розвитку учнів, так і для здійснення професійної діяльності педагогів, обізнаності батьків. Питання порушується не лише на місцях, а й сягає державних масштабів, про що свідчить активність у розширенні нормативної бази, державні асигнування на розвиток інклюзії. Проте проблема не є повністю дослідженою на сьогодні й потребує подальшого глибокого вивчення.