Формування когнітивної гнучкості як базової компетентності майбутнього педагога: науково-теоретичне обгрунтування проблеми

Abstract

У статті в руслі дискурсу зарубіжних і українських вчених здійснено науково-теоретичне обґрунтування проблеми формування когнітивної гнучкості як професійної компетентності майбутніх педагогів. Показано, що когнітивна гнучкість предметно вивчається в психології, філософії, клінічній медицині, менеджменті, педагогіці, кібернетиці, інших галузях знань. Визначено сутність «опозиційного» до неї когнітивної регідності. Розкрито зміст сформованої на початку ХХІ ст. теорії когнітивної гнучкості. Її представники критикують «традиційну» модель освіти як «лінійну», бо інформація в ній подається в логічному, послідовному структурованому вигляді. Тому вона не відповідає суспільним викликам та потребам підготовки сучасного фахівця, який має швидко адаптуватися до нових соціальних умов та вимог педагогічної діяльності. З’ясовано сутність професійної компетентності майбутнього вчителя, її основних структурних компонентів та педагогічних умов реалізації. Визначено і схарактеризовано чотири основні компоненти когнітивної гнучкості як професійної компетентності майбутніх педагогів: 1) когнітивні здібності (володіння психофізіологічними і рецептивними здатностями і здібностями щодо адекватного розуміння сучасних суспільних й освітніх викликів); 2) адаптативні здібності (швидка адаптація до різних життєвих обставин, адекватна поведінка за різних ситуацій); 3) гнучкість мислення (адекватне сприйняття і реагування на зміни в професійному і соціальному середовищі); 4) емоційна гнучкість у «вузькому» сенсі означає ціннісно-емоційне сприйняття реалій професійного та соціального життя; спокійне, толерантне реагування на специфічні вияви поведінки здобувачів освіти, колег по роботі тощо.