Державний устрій в конституційному процесі (1992-1993 рр.)

Abstract

У статті автор досліджує проблему державного устрою України в конституційному процесі 1992-1993 років. На цьому етапі конституційного процесу вчені та політики обговорювали можливість запровадження двопалатного законодавчого органу, але переважною частиною виступали за унітарний статус країни та запровадження реального самоврядування. З моменту прийняття Акту проголошення незалежності України розробка та прийняття нової Конституції набули нового змісту, пов’язаного з існуванням України як незалежної держави, що визнано міжнародним співтовариством. За таких умов настав період активного науково-теоретичного пошуку та апробації розроблених редакцій Конституції та конкретних конституційних норм. Політична та соціально-економічна криза через руйнування радянської авторитарної моделі державного управління не дозволила прийняти нову Конституцію України. Прийняття Основного закону гальмувалося боротьбою законодавчої та виконавчої гілок влади за владу, а також відродженням впливу комуністичних політиків, які виступали за повернення до засад радянського державного устрою. У зв’язку з цим президентська вертикаль влади навіть розглядала питання про прийняття «Малої Конституції». Проте важливо, що основою подальшого конституційного процесу став проект Конституції зі змінами від 26 жовтня 1993 року, які відрізняли високий ступінь демократії та балансу сил. Протягом 1992-1993 років зміст проекту Основного Закону викристалізувався шляхом широкого громадського та експертного обговорення, в тому числі задля встановлення унітарного статусу країни та поширення ідей надання реальних повноважень місцевому самоврядуванню. Дискусійним залишалося питання про необхідність запровадження двопалатності, яка, на думку деяких вчених, мала б усунути міжрегіональні протиріччя та забезпечити збалансований соціально-економічний розвиток усієї країни.