Договіри використання природних ресурсів як форма узгодження публічних та приватних інтересів

Abstract

Стаття спрямована на вивчення окремих аспектів використання природних ресурсів на договірних засадах. Договір визначається як один з найефективніших соціальних регуляторів, що дає змогу найбільш ефективно використовувати наявні у суспільстві ресурси, досягати бажаної мети і, що важливо, поєднувати та узгоджувати інтереси сторін. Це, у свою чергу, дозволяє забезпечити таку організованість, порядок і стабільність відносин, яких неможливо досягти найсуворішими адміністративно-правовими засобами. При цьому додатково обґрунтовано, що договори в екологічному праві мають відповідати загальним принципам і галузевим настановам і загалом відповідати механізму правового регулювання екологічних та природно-ресурсних відносин. У ході відокремлення адміністративного договору від цивільно-правових договорів про використання природних ресурсів обґрунтовано підхід до єдності та диференціації цивільно-правового впливу у сфері управління природними ресурсами. Єдність виражається в об'єкті правового впливу на суспільні відносини, що становлять сферу управління природними ресурсами (природні об'єкти), цивільно-правові засоби впливу (сервітути, договори, зобов'язання), суб'єкти управління природними ресурсами (громадяни, юридичні особи та громадськість). юридичні особи). Диференціація — це цілі, стимули та обмеження у використанні цивільного права. Окреслено перспективи розвитку екологічних договірних відносин, які поряд із публічно-правовим впливом на забезпечення раціонального використання природних ресурсів, охорони навколишнього середовища та екологічної безпеки відіграють важливу роль у подальшому становленні та розвитку відносин «суспільство – навколишнє середовище». У статті обґрунтовано, що в контексті застосування договірних принципів використання природних ресурсів (їх властивостей) принципово важливо зберегти межі та характер природоохоронної функції. Доведено, що ситуаційна перевага адміністративних чи цивільних інструментів у регулюванні використання природних ресурсів не є прийнятною.