Стабільність Конституції України в аспекті процедури внесення змін до неї

Abstract

У статті досліджується стабільність Основного Закону в контексті процедури внесення змін до нього. Автор зазначає, що за весь період свого існування Конституція України зазнала багатьох змін, які певною мірою актуалізували низку надзвичайно складних і важливих проблем як теоретичного, так і практичного характеру. Ці зміни є показником стабільності Основного Закону. Як правило, вони зумовлені розвитком суспільних відносин. Існує певний зв’язок між внесенням змін до Конституції України та зв’язками з громадськістю, сутність яких є предметом дослідження. Метою статті є дослідження стабільності Конституції в контексті процедури внесення до неї змін, а також подальше обґрунтування взаємозв’язку та залежності змін до Основного Закону від розвитку суспільних відносин, і навпаки. Стабільність Конституції пов’язана з об’єктивними змінами суспільних відносин та суб’єктивними факторами, зумовленими політичними інтересами. Будь-які зміни до Основного Закону мають бути спрямовані на поліпшення як прямого, так і опосередкованого правового статусу людини і громадянина. Процедура внесення змін до Конституції України може бути успішно реалізована лише за умови її повної відповідності динаміці суспільних відносин. У процесі вдосконалення Конституції України мають бути передбачені спеціальні механізми, які б гарантували неможливість подальших змін до Конституції виключно шляхом політичних маніпуляцій. У результаті дослідження автор дійшов висновку, що Конституція України наділена властивостями, що визначають високий рівень її стабільності. Стабільність Конституції не повинна перешкоджати розвитку суспільних відносин. При цьому рівень розвитку зв’язків з громадськістю є маркером визначення необхідності внесення змін до Основного Закону.