Право промислової власності та його об'єкти

Abstract

У статті аналізується поняття «право промислової власності» з позицій сучасної цивільної доктрини та чинного законодавства у сфері інтелектуальної власності. Виходячи з розуміння юридичної природи суб’єктивних прав на результати інтелектуальної діяльності та засобів індивідуалізації як виключних прав, відмінних від права власності, звертається увага на умовність терміну «право промислової власності». Коло об'єктів права промислової власності визначається на основі положень Паризької конвенції про охорону промислової власності з урахуванням деяких відносно нових категорій інтелектуальної власності, які на сьогодні мають правову охорону. Об'єкти права промислової власності поділяються на дві групи: результати творчості людини в окремих сферах та засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг. Звертається увага на відмінності між цими двома групами об’єктів промислової власності, які пов’язані із сутністю цих об’єктів, суб’єктами прав на них та характером цих прав. До першої групи належать об’єкти, закріплені Паризькою конвенцією, такі як винаходи, корисні моделі та промислові зразки. Також в сучасних умовах до цієї групи об'єктів промислової власності доцільно віднести топографії напівпровідникових виробів, сорти рослин, породи тварин, ноу-хау. До другої групи промислової власності належать комерційні назви, товарні знаки та географічні зазначення. Хоча наукові відкриття та раціоналізаторські пропозиції формально віднесені законодавством України до об’єктів інтелектуальної власності, висловлюється позиція щодо недоцільності надання цим об’єктам правової охорони за правами інтелектуальної власності та, відповідно, віднесення їх до об’єктів права промислової власності. . Хоча припинення недобросовісної конкуренції підпадає під дію Паризької конвенції, воно не може розглядатися як об’єкт права промислової власності.