Освітньо-виховна тематика у візіях письменників Західної України

Abstract

У статті розкрито освітньо-виховну та історичну тематику у творчості письменників Західної України. Не випадково в західноукраїнській літературі актуалізується освітньо-виховна та історична тематика: у такий спосіб літератори- педагоги прагнули показати нескореність українства, незборимість національного «Я», а також підняти дух нації, яка програла визвольні змагання 1918-1920 рр., так і не зумівши реалізувати віковічну мрію «злуки з Великою Україною». Закономірно з’являються в літературі культи героїв Крут, героїв Базару, Січових Стрільців, героїв боїв за Маківку, українського козацтва, І. Мазепи, Т. Шевченка, Лесі Українки, а також культи рідної освіти та рідної книжки, просвіти, українця, фізично здорового, духовного багатого, речника антиалкогольного руху, поступового сільського господаря та сільської господині, які не тільки дбають про раціональне господарювання, а сповідують принцип «свій до свого по своє», що приведе в майбутньому до економічної та політичної незалежності української держави, нової генерації освічених хліборобів, які, використовуючи новітні методи господарювання, на основі здобутих знань, загальної культури зможуть «поступово» (ефективно) господарювати, стати не тільки заможними людьми, а й активними громадськими діячами, що поведуть за собою інших, культ нової плеяди кооператорів, які, як і сільські господарі, дбатимуть не тільки про власний матеріальний добробут, бізнес, а й розбудовуватимуть національний економічний механізм, культ матері-жінки-патріотки, національно-свідомої, активної українки, яка дбає про належне національне виховання дітей, та ін. Ця тематика мала виразне виховне спрямування, твори українських письменників входили до шкільної програми, уміщувалися в читанках та хрестоматіях, друкувала українська періодика для діей та юнацтва тощо. Цими темами західноукраїнська література й вирізнялася з-поміж європейських літератур «державних народів» та, безумовно, і від української радянської літератури.