Житє дороге, крім своєї плати треба було ще заробляти “з боку”…”: “друга професія” та додатковий заробіток української інтелігенції в Галичині другої половини ХІХ – початку ХХ століття

Abstract

У статті, на базі матеріалів особового характеру, висвітлено джерела додаткового заробітку та сфери реалізації поза професійною діяльністю українсько-галицької інтелігенції у другій половині ХІХ – на початку ХХ cт. Зазначено, що серед людей розумової праці поширеною практикою було шукати додаткові джерела прибутку, оскільки їхня основна фахова діяльність не завжди могла забезпечити належного рівня життя. Звернено увагу на інші причини, окрім заробітку, які спонукали інтелігентів поєднувати декілька професій: потреба реалізації творчих здібностей чи долучитися до розвитку українських національних організацій та товариств, культурно-просвітнього життя краю. Адвокати, викладачі, вчителі, священики та інші представники інтелігенції ставали також видавцями, редакторами, літераторами, журналістами, політиками. Як правило, “друга професія” була пов’язана з основною та здобутою освітою. Багато українських інтелігентів займалися науковою діяльністю, ставали авторами перших україномовних підручників. Найпопулярнішою сферою, в якій була задіяно велика кількість інтелігенції була публіцистична діяльність та журналістика, яка стрімко розвивались в даний період та поступово ставала самостійною професію. Популярною була й літературна діяльність, яка в подальшому могла “затіняти” основну працю. Як “другу професію” можна трактувати, участь в представницьких органах – Галицькому сеймі та Державній Раді та політичних партіях, та громадську діяльність, які відбирали значну частину часу та енергії в інтелігентів.