Каролінзькі земельні дарування баварській церкві як засіб колонізаційного та місіонерського освоєння “молодшої Європи” (перша половина – середина ІХ ст.). Част. 1

Abstract

Стаття присвячена проблемі колонізаційного і місіонерського освоєння духівництвом бавар­ських церковних діоцезів пост-аварського простору “Молодшої Європи”, зокрема територій у межах Східної марки, Паннонії та Моравії, у перші десятиліття після зруйнування Аварського кагнату. На основі аналізу великої кількості дарчих і конфірмаційних актів з канцелярії франкського імператора Карла Великого, його нащадків – імператора Людовіка І Благочестивого, баварського та згодом східнофранкського короля Людовіка ІІ Німецького, а також місцевих урядових еліт окреслено динаміку, специфіку та географічні межі, розширення земельних володінь і поширення церковної традиції ряду діоцезів і монастирських спільнот Баварської Церкви на згаданих теренах. Автор доходить висновку, що баварське духівництво усіх церковних провінцій і монастирів було об’єднане спільною метою – євангелізацією та інтеграцією місцевого населення у межах власних володінь та поширенням каро­лінзького політичного впливу разом із латинською церковною традицією на східні, порубіжні з володіннями Каролінгів, слов’янські землі.