Реінтеграція молоді у соціум: соціально-психологічний аспект

Abstract

Метадослідження полягає у тому, щоб виявити соціально-психологічну специфіку процесу реінтеграції молоді в умовах сучасного соціуму. Методи. У дослідженні застосовано методи спостереження, бесіду, анкетування, методи аналізу документів та експертних оцінок, стандартизовані та проєктивні методи дослідження, за допомогою яких розкрито особливості мотиваційних та когнітивних психічних станів молоді в процесі її реінтеграції; визначено соціальні механізми інтеріоризації і трансформації цінностей сучасною молоддю впроцесі її реінтеграції; виокремлено чинники ефективності процесу реінтеграції молоді у показниках її ідентичності та соціально-психологічної зрілості; виявлено вплив соціального самопочуття та субʼєктивного соціального благополуччя молоді на успішність процесу її реінтеграції. Результати. Визначено особливості мотиваційних і когнітивних психічних станів молоді та виявлено соціальні механізми інтеріоризації і трансформації цінностей сучасною молоддю в процесі її реінтеграції. Зʼясовано вплив соціального самопочуття (когнітивно-оцінної, мотиваційно-ціннісної, емоційно-поведінкової складових) та субʼєктивного соціального благополуччя молоді (соціальної помітності, соціальної дистантності, емоційного прийняття, соціального схвалення, соціальних переконань) на успішність процесу її реінтеграції в умовах сучасного соціуму. Проведено диференціацію чинників ефективності процесу реінтеграції молоді у показниках її ідентичності (за когнітивним, емотивним, конативно-діяльнісним, ціннісно-орієнтаційним компонентами) та соціально-психологічної зрілості (за особистісним, рефлексивним та функціональним компонентами), зокрема в умовах вимушеної міграції. З метою реалізації принципу комплексності в оцінці результату реінтеграції молоді у соціум за діяно інтеграційний показник соціально-психологічної спроможності/неспроможності особистості, як багатокомпонентне утворення, що характеризує рівень розвитку особистості. Встановлено, що соціально-психологічна неспроможність виражається у загальній антиципаційній неспроможності її складових (особистісно-ситуативної, часової, просторової); у наявності деструктивних соціальних установок у міжособистісних відносинах, формуванні психотичного рівня психопатологічних розладів особистості, акцентуйованому профілі саморегуляції поведінки (за компонентами планування, моделювання, оцінки результатів та самостійності), неадекватній самооцінці.