Правочиноздатність як елемент цивільної дієздатності неповнолітніх осіб

Abstract

В статті аналізується дефініція цивільної дієздатності фізичної особи, роз­криваються існуючі в доктрині підходи до його визначення та розуміння право- чиноздатності як елементу цивільної дієздатності. Автором позитивно сприймається позиція законодавця щодо формулювання поняття цивільної дієздатності через термін «здатність», оскільки процес фор­мування волі у фізичної особи має біологічну природу і, відповідно, підґрунтям наділення фізичної особи дієздатністю є її природна здібність адекватно сприй­мати й оцінювати навколишню реальність та власні дії, приймати самостійні рішення, реалізувати їх власними діями та усвідомлювати відповідальність за них. Ключовим елементом дієздатності є правочиноздатність. За результатами проведеного дослідження автором пропонується правочи- ни, які вчиняються неповнолітньою особою класифікувати за критерієм «пого­дження їх вчинення із батьками (усиновлювачами) або піклувальниками» на три групи: 1) правочини, які можуть бути вчинені без згоди батьків (усиновлювачів) або піклувальників; 2) правочини, які вчиняються за згодою батьків (усинов­лювачів) або піклувальників; 3) правочини, які вчиняються за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників та з дозволу органу опіки та піклування. Згоду батьків (усиновлювачів) або піклувальників на вчинення неповноліт­ньою особою правочину слід розглядати як встановлену законодавцем вимогу до порядку його вчинення неповнолітньою особою та додаткову гарантію захи­сту інтересів неповнолітньої особи, яка в силу своєї незрілості не може в повній мірі оцінити необхідність вчинення правочину та його правові наслідки. Відповідно до чинного законодавства, згода батьків (усиновлювачів) або пі­клувальників на вчинення неповнолітньою особою правочину може бути здійс­нена в усній формі, мовчанням або в письмовій нотаріально посвідченій формі.