Історія кримінально-правової політики забезпечення охорони державних закупівель

Abstract

Розвиток кримінально-правової політики у сфері державних закупівель в Україні, зокрема законодавства, що регулювала б цю сферу, розпочався на по­чатку 1990-х років. Впродовж 1993-1997 років розміщення державних замов­лень у закордонних постачальників регулювалися Указами Президента України та Постановами Кабінету Міністрів України. Практика розміщення державних замовлень в іноземних постачальників на конкурентних засадах була поширена на вітчизняні ринки й мала своїм наслідком затвердження правової бази закупі­вель на вітчизняному ринку. Тривалий час, хоча і не цілком досконала, але надійна система здійснення державних закупівель існувала до моменту, коли Верховна Рада у кінці 2004 року внесла в закон три поправки, які кардинально змінили ситуацію у сфері державних закупівель в Україні. Ухвалення цих поправок зруйнувало усталені на той час інституційні структури. Відбулося значне розпорошення обов’язків у цій сфері між різними державними органами, Верховною Радою та неурядо­вими організаціями. Так, внаслідок вимушеного передання урядових функцій неурядовій організації (Тендерній палаті України) було втрачено інституційну спроможність. Декілька приватних організацій розпочали відігравати у сфері державних закупівель домінуючу роль, що призвело до серйозного викривлен­ня системи. Сучасний стан розвитку такої політики полягає в тому, що з набранням чинності Законом України «Про публічні закупівлі» під тендером розуміється процес здійснення конкурентного відбору учасників, який має на меті визна­чити переможця торгів. Відповідно, для такого відбору замовникам доведеться здійснювати окремі знайомі процедури, що були передбачені попередніми держзакупівельними законами.