Векторно-рівнева система кримінально-правової політики

Abstract

У даній статті автор пропонує власні підходи до рівнів кримінально-пра­вової політики. В науковій літературі, зазвичай, критерієм класифікації визна­чають функціонально-організаційну складову кримінально-правової політики, що не зовсім точно співвідноситься з терміном «рівень», який, у першу чергу, пов’язується із певним ступенем розвитку чогось, і, по-друге, неодмінно викли­кає асоціацію щодо знаходження одного рівня вище чи нижче від іншого. Рівні не можна розглядати як вищий чи нижчий, оскільки вони є проявом реалізації тієї чи іншої функції кримінально-правової політики. За важливістю вони є рів­ноцінними. Термінологічно поняття «рівень» більш підходить, наприклад, до адміністративно-територіального критерію поширення кримінальної-правової політики. Для позначення зовнішньої та внутрішньої політики та їх сфер використо­вується термін «вектор», для всіх інших випадків - «напрям» чи «напрямок».В статі вказується, що державна політика розгалужується на два самостійні векто­ри: зовнішню політику і внутрішню політику. На думку автора внутрішня політика, у залежності від адміністративно-те­риторіального устрою, розподіляється за рівнями, причому для загальнодер­жавного рівня характерною є наявність як суб’єктів творення, так і суб’єктів реалізації політики, а для регіонального та локального рівня - зазвичай тільки суб’єктів реалізації. У статті резюмовано, що кримінально-правова політика має чітку векторно-рівневу схему, яка відображає особливості її функціонування в державній політиці.