Проблема формування емоційного інтелекту сучасної молоді крізь призму творчості Василя Стефаника

Abstract

Постать Василя Стефаника має понад столітню традицію вивчення в українській гуманітаристиці. У науці нагромаджено значний масив різнопрофільної наукової та навчальної літератури про його життєдіяльність. У сучасній зарубіжній і українській педагогічній науці автори порушують питання щодо формування емоційного інтелекту (ÅІ) як інтегральної компетентності майбутнього фахівця. Учені здійснили глибокий аналіз науково-теоретичних засад емоційного інтелекту. Мета статті – проаналізувати проблему формування емоційного інтелекту сучасної молоді крізь призму творчої спадщини Василя Стефаника.За основу аналізу автори взяли класичну модель «Бар-Оне». Вона визначає рівень сформованості емоційного інтелекту на основі володіння людиною 15 здібностями: самооцінка - усвідомлення та самооцінка своїх можливостей та обмежень, сильних та слабких сторін, самосприйняття «таким, яким я є»; емоційна обізнаність - розуміння емоційного стану та причин його виникнення; самовираження - чітке, конструктивне вираження своїх почуттів, думок, здатність мобілізувати емоційну енергію, показати твердість переконань; самостійність - опора на власні сили, емоційна незалежність; емпатія - визнання, розуміння та усвідомлення почуттів іншої людини; соціальна відповідальність - самоідентифікація як члена соціальної групи, конструктивна співпраця, турбота та відповідальність за себе та інших; міжособистісні стосунки - установлення взаємовигідних стосунків на основі емоційної близькості, комфортної поведінки в соціальних контактах; стійкість до стресів - ефективне управління своїми емоціями, швидкий вихід зі складних ситуацій; контроль імпульсів - стримування емоцій; оцінка дійсності - порівняння почуттів і думок з об’єктивною реальністю; гнучкість - пристосування почуттів, думок, ідей, поведінки відповідно до обставин; та ін. Така рефлексія над творчістю В. Стефаника повинна спонукати до деяких змін в акценті на формуванні ідеї самого письменника. Прочитання творів українського класика крізь призму концепції ÅІ, зокрема моделі «Бар-Оне», вважаємо цікавим, конструктивним, перспективним як у науково-теоретичному, так і дидактичному сенсі.