Громадсько-політична діяльність та націософія Василя Стефаника як основа державницької ідеології

Abstract

Стаття присвячена Василеві Стефанику, який не тільки вписав яскраву сторінку в історію вітчизняної літератури, репрезентувавши літературний процес її західного регіону, а й вагомо спричинився до становлення української національної просвіти. Питання освіти, громадської боротьби, політичних протистоянь письменник активно порушував у своїй творчості та озвучував на сторінках тогочасних періодичних видань, розширював творчі контакти з українською періодикою, активізував свою діяльність як публіцист, чим фактично спричинився до бурхливого розвитку української журналістики, яка за тодішніх умов несла на собі відбиток педагогізації: відображала проблеми розвитку української школи, порушувала актуальні питання національного виховання, уміщувала твори сучасних авторів та літераторів минулого, які висвітлювали героїко-патріотичну тему, тобто українська періодика виконала свою суспільну функцію – будила до національного життя людність регіону, утверджувала національні ідеали у свідомості дітей, юнацтва та дорослих, «просвічувала» їх тощо. Ці праці Стефаника були тісно пов’язані і спричинені їхньою активною громадянською позицією. У статті представлено термін «націософія», який упровадив до наукового лексикону в 1930-х рр. український соціолог, політолог і етнолог польсько-литовського походження О.-І. Бочковський. Виокремивши націологію як «чисту науку», до компетенції останньої О. Бочковський зараховував і філософію нації, яку назвав «націософією». Вона повинна стати «методою соціологічної типології і характерології» націй. На думку вченого, до компетенції націософії належить з’ясування проблематики нації з ідеологічного та філософського боку, отже, наукове освітлення таких питань, як нація і людство, космополітизм, інтернаціоналізм та націоналізм.