Часо-просторова організація автобіографічного роману М. Гагарін «Blonds étaient les blés d’Ukraine»

Abstract

У статті досліджується автобіографічний роман французької авторки російського походження Марії Гагарін “Blonds étaient les blés d’Ukraine”, зокрема спогади про дитинство та юність, проведені на території України. У результаті аналізу хронотопної організації виявлено тричленну структуру: зовнішній хронотоп, який відображає реальний перебіг життя, реконструює соціально-історичну дійсність; внутрішній хронотоп (психологічний), що відтворює складні переживання й роздуми, викликані прагненням зрозуміти власну сутність; авторський хронотоп, що об’єднує два перші й дозволяє виявити позицію автора. Сюжетний час роману відкритий, твір завершується вимушеною втечею оповідачки з рідного дому, рідної країни для збереження власного життя. Ретроспективна оповідь фокусується на доленосних етапах життя, наратив розгортається у хронологічній послідовності з ретроспективними та проспективними відступами, що вказує на зміщення часових реєстрів і розширює часопросторовий континуум твору. Визначальну роль у хронопній організації відіграють образи-топоси дому, дороги та порога. Образ дому у Васильках стає символом щасливого дитинства, дім у Капльовці – будинок нездійсненої мрії. Образ дороги дає можливість вийти за межі локального простору й охопити різні географічні локуси, які допомогли в пошуках і пізнанні себе та свого краю. Географічні топоніми відкривають Україну початку ХХ століття, детально передають побут, звичаї, культуру, спосіб організації суспільства багатонаціонального народу, де українці, поляки, євреї, румуни, молдавани, росіяни мирно співіснували, витворювали своєю різноманітністю унікальний і барвистий образ краю. Образ дороги асоціюється з випробуваннями, перешкодами й небезпеками, які дівчина долала самостійно, виборюючи своє право на свободу. Хронотопом порога, межі, яка розділила світ на свій/чужий, виступає Дністер.