Микола Гоголь у бельгійських французькомовних виданнях

Abstract

Наукова проблема прочитання творчості Миколи Гоголя у бельгійській французькомовній літературі недостатньо вивчена, хоча має велику історію. Традиція читання і перекладання французькою мовою творів видатного українця, який увійшов у світову літературу як класик російської літератури, має свої витоки ще у сорокових роках ХІХ століття. Французька Гоголіана знає майже 175-літню історію, з якої понад 120 років належить також бельгійському французькомовному прочитанню.У контексті сказаного безперечний інтерес становить перекладацька діяльність бельгійського професора Ежена Енса (1839–1923), який не лише дав свою інтерпретацію «Сорочинського ярмарку» М.Гоголя, але й залишив цікаві спостереження щодо функціонування сміху –«чесного персонажа»творів письменника. Вартість дослідження «Один аспект Миколи Гоголя» знаходимо у бельгійського французькомовного письменника і літературного критика Франца Елленса (1881–1972), яке він опублікував 1952 року до сторіччя від дня смерті видатного українця. Особливу увагу Фр.Елленс звернув на твір М.Гоголя «Шинель», «що є одночасно реалістичним романом і гострою сатирою звичаїв і характерів» і оповідання «Портрет», в якому автор «виявляв себе письменником-фантастом».Наступною у списку гоголезнавчих праць стоїть монографія бельгійського літературознавця Жіля Нельо «Панорама історичного роману» (1969р.), в якій її автор, розповідаючи про письменників, які так чи інакше відчували на собі вплив В.Скотта як засновника історичного роману, подавав невеликі огляди-розвідки про історичні твори М.Гоголя і П.Куліша. Особливої уваги стосовно особи М.Гоголя заслуговує новела «Такий собі Микола Гоголь» бельгійської французькомовної романістки українського походження Ірени Стецик (1937р.). Текст новели витриманий у дусі гоголівської настроєвості із постійними сумнівами, переживаннями, фантасмагоричними видіннями та уявами.Розділ «Гоголь» із літературознавчим оглядом творчості письменника й уривками із окремих творів друкувався у т.11а бельгійської енциклопедії «Patrimoinelittéraireeuropéen» [1999], названому «Національні відродження і загальне сприйняття. 1832–1885». У виданні подавався, зокрема, і уривок із п’ятої дії «Ревізора» у перекладі П.Меріме. Вартує уваги переднє слово про життя і творчість М.Гоголя, в якому його автор, подаючи огляд літературної спадщини письменника, наголошував на концептуальних питаннях гоголезнавства. Вагомість розділу «Гоголь» у бельгійській енциклопедії пояснюється ще й бібліографічним списком важливіших праць про письменника, а також короткими, дуже корисними анотаціями до кожного фрагменту творів М.Гоголя, що друкувалися у енциклопедії, які впроваджують читача у настрій конкретного твору. Викладений у цій статті матеріал аж ніяк не вичерпує зазначеної наукової проблеми, оскільки вартують окремого дослідження як оцінка рівня перекладу «Сорочинського ярмарку», здійсненого Е.Енсом, так і пошук згадок про творчість М.Гоголя у бельгійській французькомовній періодиці.