|
УДК 94 (947 : 943) "19"
Юрій Плекан
Дослідження проблемних питань польсько-українських взаємин на початку XX ст. в Галичині, знаходиться в останній час в полі зору багатьох науковців Польщі та України. Це позитивно впливає на об'єктивне висвітлення в наукових розвідках даної проблематики. [1]
Джерельною базою для написання даної статті стали архівні матеріали відділу рукописів наукової бібліотеки Ягелонського університету - Краків, Польща (Biblioteka Jagiellonska – Ю.П.), зокрема кореспонденція Галицького намісника Михайла Бобжинського, матеріали до історії Галичини на початку XX ст., які відносяться до шкільних та релігійних справ в краї, висвітлюють дискусії щодо заснування українського університету у Львові, боротьбу за реформу виборів до Галицького сейму та австрійського парламенту [2].
В досліджуваний період польсько-українські взаємини в Галичині набули особливої гостроти та протистояння та пов'язані з тим, що українці активно включились в громадсько-політичне життя краю використовуючи всі можливості та права надані їм австрійською конституцією 1867р.
Поступово український національний рух спираючись на конституційні принципи національної рівноправності народів, здобував для українців все більше прав та свобод, не зважаючи на шалений опір польської панівної адміністрації Галичини та неадекватну до різних ситуацій позицію офіційного Відня.
Український національний рух став в даний період рівноправним та гідним конкурентом польському засиллю в Галичині.
Розв'язання питання зміни виборчого законодавства для Галицького сейму було на початку XX ст. в Галичині основною проблемою, над якою точились "криваві" словесні та справжні баталії серед польсько-українського політичного проводу як в стінах сейму чи парламенту, так і на сторінках громадсько-політичних часописів обох таборів, громадських зібраннях, конференціях, з'їздах та вічах.
До розв'язання даної політичної проблеми краю прагнув в той час і відомий краківський консерватор, історик, професор Ягелонського університету, а в період 1908-1913рр. Галицький намісник Михайло Бобжинський (1849-1935рр.) [3, с. 128-129]. Польський політичний провід бачачи, що розв'язання проблеми виборів до сейму є вже на часі і неминучим, - старалися різними сеймовими постановами, законами, як-то про урядову мову в адміністраціях краю, про поширення компетенції Крайової Шкільної Ради, тощо, забезпечувати "польський характер" відносин в краю.
Тим часом Українська парламентська Репрезентація (представництво – Ю.П.), здобула в австрійському парламенті відчутну перевагу та значимість, з якою змушений був рахуватися, як центральний уряд, який не раз потребував українських голосів при ухваленні законів та постанов, так і польський парламентський клуб.
Український провід поставив перед австро-угорським урядом українську справу та проблему польсько-українських взаємин, не як домашнє галицьке питання, а як одну з найважливіших державних проблем. [ 3, с. 128-129].
Зважаючи на це становище українських послів, та гучні протести в сеймі та парламенті після "нерівних" галицьких виборів 24 лютого 1908р. до сейму, де послами було обрано всього дванадцять українських послів, тодішній галицький намісник граф А. Потоцький почав шукати контактів з українським політичним проводом. Зокрема, він запропонував своєрідний план налагодження польсько-українських взаємин:
1. Голова українського сеймового клубу Д-р Є. Олесницький мав стати крайовим віце-маршалком.
2. Українець мав також стати другим віце-президентом Крайової Шкільної Ради.
3. Піти на зустріч у вирішенні культурних та економічних домагань українців та відмовитись від підтримки намісництвом москвофільського руху в Галичині.
Однак вбивство 12 квітня 1908р. А. Потоцького українським студентом М.Січинським перекреслило всілякі попередні домовленості та знову загострило польсько-українські взаємини [4, с. 473].
З приходом до керівництва Галичиною М. Бобжинського починається новий, більш поміркований зі сторони певної частини польської політичної еліти, період взаємин обох народів.
Звернемо увагу на ті проблеми взаємовідносин яким було приділено найбільшої уваги намісником. Зокрема ним багато уваги було приділено справі відкриття українського університету у Львові. Точилися кількарічні дискусії та суперечки на сторінках галицьких часописів, з трибун сейму та парламенту під час слухань та дебатів над різними законопроектами, подавалися петиції та заяви до намісництва та віденського уряду по питанню відкриття українського університету. В намісництві була створена погоджувальна комісія по даному питанню з представників обох політичних таборів де розглядалися різні проекти та пропозиції щодо вирішення цієї проблеми [5, арк. 1-40].
Значна увага приділялась намісником справі компромісного вирішення проблеми реформи виборів до Галицького сейму. В збірках архіву знаходимо документи які підтверджують особливу принципову позицію намісника під час проведення переговорів, дебатів між польським та українським делегатами по питанню проведення реформи, які сприяли виробленню компромісних рішень, зокрема щодо чисельності посольських мандатів українцям, створення національних виборчих округів, надання виборчого права певним верствам населення, створення нових урядових посад для українців, зокрема в керівних органах сейму та Крайового Виділу [ 6 ].
Особливу цінність мають матеріали збірки, в яких зберігаються листи до М. Бобжинського написані відомими діячами українського національного табору, - К. Левицького, Є. Олесницького, Т. Окуневського, Ю. Романчука та інших в справі відкриття українського університету, реформи виборчої системи в Галичині, скарги на дії та зловживання зі сторони польських урядовців в краю, петиції щодо вирішення проблем під час виборчих перегонів в українських виборчих округах [ 7].
Провід Української парламентської репрезентації, в період до 1910р. перебував під керівництвом Ю. Романчука, а від 1910 р. — К. Левицького. Це були відомі розважливі та помірковані політики, що своєю довголітньою працею на благо української ідеї згромаджували національно свідомі та активні сили краю, на здобуття еволюційним шляхом все нових прав та свобод для українців Галичини.
Коли в боротьбі за виборчу реформу до Галицького сейму поміркована тактика українського сеймового клубу не мала успіху, то дотеперішній голова Д-р. Є. Олесницький зрікся в 1910р. посольського мандату, а на його місце був вибраний відомий політик Д-р. Є. Петрушевич. З його приходом до сейму тактика українських послів набрала небувалої гостроти. У своїй першій промові Петрушевич сказав звертаючись до польської більшості: "Віддайте нам наше право! Вступайтесь звідси, бо це наше місце! Ми викличем вам тут у соймі і в цілім народі таку бурю, від якої вам і за плечима армії стане лячно!'. Поляки були змушені погодитись на виборчу реформу та певні зміни крайового статуту в користь українців. Хоча реформа затрималась через вибори у куріях, однак вводила в сільські та міські курії загальне, безпосереднє і таємне голосування, чим розпочала повну демократизацію виборчої системи в Галичині.
Українці дістали право вибирати своїх представників не тільки з сільських громад, але й з міської курії, курії великої земельної власності. В майбутньому сеймі українці залишалися ще в меншості - 27,2%, однак були помітною меншістю з якою потрібно було рахуватися. Результати виборчої реформи стали значним кроком вперед на шляху до повної політичної автономії українців Галичини, це була велика перемога української політикуму і зокрема її проводу на чолі з К. Левицьким та Є. Петрушевичем. Однак початок
першої світової війни не дав змоги в повній мірі скористатися здобутками парламентської реформи [8, с. 160-162].
Джерела та література:
1. Михальський Ю. Польська суспільність та українське питання у Галичині в період сеймових виборів 1908р.- Львів, 1997.- 44 с.; Мудрий М. Виборчі кампанії до Галицького сейму: суспільство, політика та міжнаціональні взаємини (60-70 рр. XIX ст. ) // Республіканець. - 1995. - № 1-2.- С.35-42.; Сухий О. Галичина: між Сходом і Заходом. Нариси історії ХІХ- початку ХХ ст. - Львів, 1999.- 226 с.; Чорновол І. Поляки і українці в політиці Австро-Угорщини в другій половині 80-х років XIX ст.("Українська інтрига" графа Г.Кальнокі). // Україна: Культурна спадщина, національна свідомість, державність.- Львів, 1995.- Вип. 2.- С.71-81.; Чорновол І. Польсько-українська угода 1890-1894рр.- Львів,2000. – 247 с.; Чорновол І. Українська фракція Галицького крайового сейму. 1861-1901 ( нарис з історії українського парламентаризму).- Львів,2002. - 288 с.; Grodziski St.Sejm krajowy galicyjski 1861-1914.-Warzawa, 1993. 216 s.; Lazuga W. "Rzady polskie" w Austriі. Gabinet Kazimierza br. Badeniego 1895-1897. Poznan, 1991.- 252 s.; Lazuga W. Michal Bodzinski. Mysl historyczna a dzilnosc polityczna . - Warszawa,1982.- 278 s.; Partacz Cz. Od Badeniego do Potoskiego. Stosunki polsko-ukrainskie w Galicji w latach 1889-1908.-Torun, 1996.-280 s.;
2. Biblioteka Jagiellonska, odzial rekopisow: Текі М.Bobrzynskiego,sygn. 8090/Ш-8110/Ш.;
3. Михальський Ю. Польські демократи та українське питання в Галичині напр. XIX - на поч. XX ст. (до 1914р.). // Вісник Львівського університету. Серія історична.- Вип. 33.- Львів. 1998.-С.122-131.;
4. Левицький К. Історія політичної думки Галицьких українців. 1848-1918рр. - Львів, 1926-27рр. - Т. 1, - 432 с.;
5. Biblioteka Jagiellonska, odzial rekopisow: Текі М.Bobrzynskiego,sygn. 8110/III.;
6. Biblioteka Jagiellonska, odzial rekopisow: Текі М.Bobrzynskiego,sygn. 8106/Ш-8107/Ш.;
7. Biblioteka Jagiellonska, odzial rekopisow: Текі М.Bobrzynskiego,sygn. 8090/ІП - 8093/ІП.;
8. Історичні постаті Галичини ХІХ-ХХ ст. - Нью-Йорк.- Париж.-Сідней.- Торонто, 1961.- 246 с.;
Анотації: Ukrainian and Polish relations in Galychyna at the beginning of the 20th century.(from the archives of Yagelonskyi University).
The article presents an analysis, based on the study of archives sources of the scientific library of Yagelonskyi University (Krakiv,Poland) and the ones of M.Bobzhynskyi, the famous Polish politician and governor of Galychyna in 1908 to 1913, of the development of the Ukrainian and Polish relations in Galychyna at the beginning of the 20th century.
Відомості про автора: Плекан Юрій Васильович – кандидат історичних наук, асистент кафедри соціально-економічних і природничих дисциплін Коломийського інституту Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника.
Опубліковано: Збірник наук. статей кафедри історії України Чернівецького нац. ун-ту імені Юрія Федьковича "Питання історії України". Том 9. – Чернівці: "Зелена Буковина", 2006 р. – с.50-52.
|
