Ю. В. Ляшенко

Вокальне мистецтво, найбільш демократичне з усіх видів мистецтв, має великий естетичний вплив на слухачів, а тому вимагає від артиста-співака завжди високого професійного рівня виконавської культури та майстерності. Підготовка висококваліфікованого вокаліста у вищому навчальному закладі передбачає вивчення й практичне засвоєння багатьох музичних історико-теоретичних і практичних дисциплін, у тому числі сольного, концертно-камерного й оперного співу, основ акторської майстерності, основ сценічного руху тощо. Цей комплекс фахових предметів сприяє всебічному розвитку студента-вокаліста, оволодінню професійними знаннями, навичками, розширенню музичної ерудиції, орієнтуванню в тенденціях сучасного світового мистецтва та культури, розвитку художнього смаку.

Курс вокального ансамблю в цій підготовці посідає важливе місце, бо не тільки сприяє підвищенню рівня виконавської культури, а й допомагає напрацюванню навичок спільного музикування, розумінню змісту, форми й стилю вокальних творів. Спільний спів у складі ансамблю є важливою частиною виконавської практики вокаліста, оскільки зустрічається в операх і оперетах, музично-драматичних виставах, на концертній естраді. Формування виконавської майстерності студентів на репертуарі вокальних ансамблів відбувається в процесі ознайомлення зі специфікою ансамблевого виконавства в різноманітних жанрах з глибоким усвідомленням стилю виконуваних творів, особливостей їх виражальних засобів. Заняття в класі вокального ансамблю дозволяють засвоїти навички спільного співу, що потребує чуйного ставлення до партнера, необхідності підкорення індивідуальної творчої волі загальній виконавській меті.

Цей актуальний аспект виховання молодих співаків досі не здобув достатнього висвітлення в педагогічній літературі на відміну від методики ансамблевої інструментальної гри, представленої в розробках Т. Гайдамович, О. Готліб, Р. Давідян, І. Польської та ін.

Метою статті є визначення методичних порад, що стосуються основних проблем навчання ансамблевого співу, характеристики можливих труднощів, які виникають у роботі педагога, та засобів їх усунення.

Важливою педагогічною проблемою є вибір репертуару в класі вокального ансамблю. Цей вирішальний чинник стимулює художнє та технічне зростання співаків-ансамблістів, а тому має дуже велике значення. Репертуарна політика класу вокального ансамблю залежить цілковито від його керівника, поставлених педагогічних завдань і будується в межах вокальних можливостей студентів та програмних вимог.

Добираючи репертуар, викладач повинен керуватися принципом поступовості та послідовності в оволодінні художньою й технічною майстерністю ансамблевого виконання. Залежно від рівня підготовки кожного окремого складу ансамблю, можуть бути обрані твори для виконання різного рівня складності.

Спираючись на принцип поступового зростання технічних і художніх завдань, репертуарний план класу вокального ансамблю може складатися в такій послідовності:

• дует для однорідних голосів зі супроводом;

• дует або тріо для мішаних голосів з супроводом;

• дует або тріо у формі канону зі супроводом;

• ансамбль без супроводу;

• віртуозний ансамбль.

За останні роки значно скоротилося видання музичної, у тому числі й вокальної літератури. На жаль, бракує нотних збірок для викладання курсу вокального ансамблю. Викладачі стикаються з проблемою відсутності якісних перекладень для виконання вокальних творів ансамблями різних складів, а тому змушені користуватися переважно музичною літературою попередніх років, які значною мірою втратили свою актуальність.

Існуючі збірки нотної літератури для ансамблів, як правило, мають суттєві недоліки, а саме:

- не дозволяють користуватися ними як хрестоматією рекомендованого вокально-педагогічного репертуару, де були б представлені твори різних епох, стилів, напрямків для кожного окремого ансамблю;

- не повною мірою охоплюють програмні вимоги, від чого виникає необхідність залучення великої кількості додаткової літератури;

- потребують додаткового доопрацювання викладачем.

На жаль, на сьогодні не має хрестоматій педагогічного репертуару для вокального ансамблю, у яких були б дібрані твори, розташовані за ступенем складності, з методичними рекомендаціями. Так, наприклад, у „Хрестоматії курсу вокального ансамблю” [1] зібрані твори російських та зарубіжних авторів: від Й. С. Баха до сучасних майстрів, але відсутні твори українських композиторів. Навпаки, у збірці „Українські старовинні ліричні дуети” [2] зібрані тільки українські народні та авторські пісні для дуетів.

Вищевикладене зумовлює практичну необхідність і методичну доцільність створення сучасних хрестоматій музично-педагогічного репертуару для ансамблів, які були б корисними для викладачів і студентів-вокалістів вищих музичних навчальних закладів. На нашу думку, до таких збірок повинні бути залучені твори різних авторів: Ф. Мендельсона, Р. Шумана, Й. Брамса, К. Сен-Санса, Ж. Оффенбаха, М. Глінки, М. Лисенка, М. Коціпинського, С. Рахманінова, Д. Бонковського, І. Дунаєвського, А. Кос-Анатольського, О. Білаша, П. Майбороди та інших композиторів, а також народні пісні в обробці відомих майстрів, що дало б змогу ознайомити молодих виконавців з творами різних часів, стилів, музичних напрямків, національних шкіл.

У контексті наведеного вище викладачеві класу вокального ансамблю слід постійно тримати в полі зору мету формування й розширення знань студентів про різні школи та художні тенденції - від класицизму до сучасної музики, а також набуття практичних навичок ансамблевого співу у відповідних стилях.

Для викладача класу вокального ансамблю важливим моментом у формуванні ансамблів є вокально-технічний і художній рівень їхніх учасників. Цей рівень у кожному окремому ансамблі бажано мати приблизно рівним, оскільки тоді можливо ставити однакові завдання.

Специфічність роботи в класі вокального ансамблю полягає в тому, що вона повною мірою залежить від досягнень кожного співака в класі з фаху, від володіння вокальною технікою, диханням, голосовими барвами, динамікою. Головні завдання класу вокального ансамблю - це накопичення досвіду колективного виконання музичного твору, підпорядкування індивідуальності ансамбліста єдиному творчому плану, виховання індивідуальної та колективної відповідальності й творчої дисципліни.

Прийоми ансамблевого співу прищеплюють навички, необхідні в подальшій професійній діяльності, самостійній творчій роботі, а саме:

• чути звучання всього ансамблю й оцінювати загальний динамічний баланс;

• добиватися тотожності виконання всіх елементів музичного твору, штрихів, манери звукоутворення;

• співати в одному темпі й відчувати спільність руху;

• працювати над єдністю художнього задуму, емоційно - образною сферою твору і втілювати її в процесі спільного виконання.

Робота в класі вокального ансамблю вищого навчального закладу має деякі особливості, які пов’ язані зі змінами складу ансамблів протягом циклу навчання. Тому важливою складовою роботи викладача є комплектування голосів у ансамблі, що значною мірою впливає на вокально-технічний та художньо-естетичний розвиток студентів.

Комплектування ансамблів за типом голосу є дуже важливим у процесі формування ансамблю. Ансамблі можуть бути як з однорідними голосами (жіночими або чоловічими), так і мішаними. На початковому етапі навчання слід віддавати перевагу ансамблям з однорідними голосами й більш простим дуетам. У подальшому необхідно формувати ансамблі з мішаними голосами та ансамблі більших складів (тріо, квартети тощо).

Не менш важливе місце у формуванні вокальних ансамблів посідає підбір голосів за:

А) рівнем вокально-технічної підготовки;

Б) тембральними та динамічними особливостями;

В) за манерою звукоутворення.

Підбір голосів за вокально-технічними можливостями нівелює різницю у звучанні між виконавцями, і сприятиме розвитку їх однаковою мірою. Формування ансамблів за тембральними властивостями дає змогу поєднувати теплі, м’які тембри з однотипними, рівно як і дзвінкі із дзвінкими. Щодо динаміки голосів, то тут треба теж віддавати перевагу голосам з рівною динамікою. Це дозволяє ставити перед кожним співаком ансамблю однакові завдання і сприятиме більшому зближенню голосів.

Заняття в класі повинні бути спрямовані на дбайливе ставлення до музичного й поетичного тексту, точне виконання співаками та концертмейстером усіх вимог, закладених композитором у нотному тексті, що значною мірою залежить від рівня підготовки студента до занять у класі вокального ансамблю, від систематичності, творчого характеру спілкування з викладачем.

Важливим етапом підготовчої роботи до виконання тих чи інших творів є здобуття чітких уявлень про авторів музики й тексту, особливостей мови, її фонетики, зокрема в разі виконання творів мовою оригіналу, що відповідає сучасним вимогам.

Першоджерелом будь-якого вокального твору є поетичний текст, який тісно пов’язаний з музичним і відіграє важливу роль у формуванні художньо-образної сфери виконавця. Добре опановані та осмислені поетичні рядки пробуджують фантазію, сприяють виникненню художніх образів і глибоких почуттів, хвилюють не тільки виконавця, а й слухача.

Виконання вокального твору в ансамблі поєднує поетичний і музичний тексти, звучання голосів окремих партій та партії супроводу. Співвідношення поетичного й музичного текстів у більшості художніх зразків рівноцінне, однак деяке домінування музичного тексту над поетичним завжди спостерігається, як і партій вокальних голосів над супроводом. Фундаментом будь-якого твору завжди буде поетичний текст, але він являє собою лише підґрунтя, на якому виникає музичне прочитання в поєднанні вокальних партій та інструментального супроводу. Музичний текст не тільки розкриває основну ідею літературного твору, але й підсилює його емоційне звучання такими засобами, як інтонаційне наповнення, ритм, фразування, агогіка, що сприяє об’ємності образів, настроїв, барв.

Таким чином, композитор, поєднуючи поетичний текст з музичним, додає нові смислові нюанси, що розширює художній простір твору.

Робочий план кожного ансамблю будується на основі курсових вимог з урахуванням музичної й вокально-технічної підготовки студентів. За весь період навчання в класі вокального ансамблю студент повинен оволодіти різноманітними прийомами ансамблевого співу, але виховання артиста-співака - процес тривалий і вимагає від нього постійної, копіткої, цілеспрямованої роботи. В опануванні кожного твору співаку потрібне не тільки розуміння змісту, але й здатність помічати та враховувати різні деталі музичної мови: особливості мелодики, гармонії, метроритму, динаміки. Правильне розуміння драматургії й композиції твору, а також вибір темпу, динаміки, артикуляції містяться саме в закономірностях музичної мови. Це змушує викладача до ретельного індивідуального підбору репертуару, а студентів - до великої вдумливої роботи над художнім утіленням рекомендованих творів з безпосередньою увагою до якості звучання, ритмічної стрункості, динамічної виразності, агогічної гнучкості та відповідних їм виконавських прийомів.

Робота в класі вокального ансамблю потребує індивідуального підходу до кожного ансамблю, що очевидно, бо скільки співаків, стільки особливостей. Однак, додаткова концентрація уваги на кожному ансамблі сприяє набуттю досвіду, розширює музичний світогляд, допомагає внутрішньому збагаченню новими вокально-технічними засобами.

Особливо наголосимо на індивідуальному підході до занять з кожним окремим ансамблем. Це націлює на дбайливу працю, на підвищення рівня загальної й музичної культури виконавців у поєднанні з творчою самостійністю. Виконання репертуару вокальних ансамблів потребує накопичення різноманітних вокальних барв, штрихів, використання вільного, природного, повноцінного вокального звука.

Музичний матеріал, рекомендований для занять вокальним ансамблем, на кожному курсі повинен бути розташованим за ступенем зростання вимог як з боку технічної, так і художньо-образної насиченості творів. Поступовість ускладнення педагогічних завдань сприяє стабільному зростанню творчої майстерності молодих співаків у виконанні вокальних ансамблів.

На кожному курсі дисципліни „Вокальний ансамбль” перед студентами ставляться певні завдання. Початковий етап роботи студентів у класі вокального ансамблю над рекомендованими творами передбачає необхідність постановки й вирішення низки завдань, а саме:

• аналіз змісту літературного тексту;

• порівняння структури літературного й музичного текстів;

• аналіз особливостей інтонаційної будови вокальних партій, співвідношення вокальних партій між собою та інструментальним супроводом, загальної композиції твору, метроритмічних та гармонійних особливостей тощо;

• визначення головної кульмінації твору, розподіл дихання залежно від смислових акцентів, визначення цезур;

• визначення вокально-технічного й динамічного плану виконання твору відповідно до вокальних можливостей співаків ансамблю.

У процесі роботи над твором студентам дається інформація щодо епохи, у якій творив композитор, його стилю, жанру твору. Усе це допомагає правильно визначити авторський задум, глибше розкрити образну сферу.

Робота над поетичним текстом вимагає звернути увагу на структуру твору, знайти основні розділи, кульмінацію, представити, якими вокальними засобами донести до слухача всі емоційно-образні нюанси твору [3].

На початковому етапі основна увага приділяється роботі над поетичним і музичним текстом, інтонуванню, фразуванню, чистоті строю ансамблю. Суттєву допомогу в такій роботі може надати використання сучасних технічних засобів навчання (запис на звуконосіях). Слід запропонувати студентам проспівати твір в одній динаміці та записати його виконання на звуконосій. Потім прослухати запис з нотами в руках, роблячи нотатки за ходом виконання, позначаючи всі необхідні моменти для покращення звучання в технічному та художньому плані. Аналогічну роботу можна зробити також з регулювання темпу. Такий прийом має допомогти студентам почути себе, виявити свої недоліки або переконатися в правильності вибраної інтерпретації.

На цьому етапі навчання можливі типові недоліки, а саме: артикуляційні, метроритмічні, інтонаційні.

Артикуляційні недоліки (найбільш поширені, але найменш усвідомлені студентами) суттєво впливають на голосоутворення та сприйняття слова слухачем.

Розвиток співацької дикції - дуже важливе й складне завдання, яке вимагає комплексного вирішення в процесі навчання студентів- вокалістів у класі з фаху, на уроках вокального ансамблю і в оперній студії. Саме на початковому етапі занять в ансамблі слід приділяти особливу увагу якості дикції. Без доброї дикції неможливо повноцінно донести до слухача музичне слово, яке несе в собі образно-смисловий, емоційний зміст твору.

Артикуляційними вправами для розвитку дикції можуть служити всі твори, які проходять у класі вокального ансамблю. Для цього слід тільки звернути увагу студентів на чітке вимовляння тексту. Постійна увага викладача до поставленої проблеми значно покращує становище. Однак зустрічаються і стійкі недоліки дикції. У цьому випадку можна порекомендувати окремі вправи, наприклад, наведені в збірнику

С. Павлюченко „Вокально-артикуляционные упражнения и этюды” [4].

Метроритмічні недоліки під час співу в ансамблі на початковому етапі зустрічаються досить часто. Цьому причин кілька. Перша причина - недостатня загальна музично-теоретична й практична підготовка студентів-співаків (у деяких випадках). Це поступово нівелюється й зникає внаслідок накопичення практичного досвіду та покращення музично-теоретичної підготовки студентів. Друга причина - недоліки вокальної техніки (а іноді й зміна манери співу). На першому або другому курсах можливі недоліки вокальної техніки внаслідок недостатнього розвитку голосового апарату. Третя причина - мала напрацьованість внутрішнього почуття метру. Четверта причина - відсутність досвіду ансамблевого співу. П’ята причина - недбале ставлення до музичного тексту. Як правило, ці недоліки поступово зникають, якщо викладач звертає на них увагу, робить студентам зауваження й працює над їх виправленням.

Інтонаційні недоліки в студентів молодших курсів мають місце також досить часто. Вони можуть бути зумовлені причинами вокально- технічного характеру (неточна вокалізація, обмеженість діапазону, ненапрацьованість опори дихання, регістрові проблеми, форсований звук, неправильна атака звука тощо); недостатнім рівнем розвитку музичного слуху (ладового, гармонійного тощо), малим досвідом ансамблевого співу, що позначається на музичному мисленні.

Ураховуючи необхідність поступовості й послідовності у формуванні навчального репертуару, на початковому етапі (3, 4 семестри) добре брати для вивчення твори невеликого діапазону, з плавним голосоведенням, нескладні за метроритмічною побудовою. Дуже корисним музичним матеріалом можуть бути українські народні пісні в обробці відомих композиторів, нескладні авторські пісні та романси. Прикладом репертуару для жіночих голосів можуть бути:

Українська народна пісня в обробці Г. Верьовки „Тихо над річкою” (сопрано, мецо-сопрано); в обробці Ф. Надененка „Місяць на небі” (сопрано, мецо-сопрано); музика М. Лисенка, слова народні „Пливе човен” (сопрано, меццо-сопрано); українська народна пісня в обробці

С. Мамонова „Закувала зозуленька” (два сопрано); музика Ф. Мендельсона „Осіння пісня” (два сопрано). Для чоловічих голосів: українська народна пісня в обробці Л. Ревуцького „Ой у полі” (тенор, бас); слова й мелодія Д. Борковського в обробці М. Коціпинського „Ґандзя”, (тенор, бас); українська народна пісня, гармонізація Я. Степового „Ой піду я попід лугом” (тенор, бас); українська народна пісня в обробці П. Нікітіна „Чорнії брови, карії очі” (тенор, баритон); російська народна пісня на слова П. В’ яземського в обробці М. Глінки „Тройка” (тенор, баритон).

У четвертому семестрі залежно від рівня підготовки та складу ансамблів ми рекомендуємо нескладні твори для мішаних складів та більш складні для ансамблів з однорідними жіночими або чоловічими голосами: „Незабутній вальс”, музика А. Кос-Анатольського, слова

А. Пашка (тенор, мецо-сопрано); „Опустился вечер над рекой”, музика М. Феркельмана, слова О. Чуркіна (сопрано, баритон); „Голубка”, музика

С. Ірадьє, російський текст Т. Сікорської (тенор, мецо-сопрано); „Пряля”, музика М. Лисенка, слова Я. Щоголева, (сопрано, мецо-сопрано); „В крови горит огонь желанья”, музика М. Глінки, слова О. Пушкіна, переклад для двох голосів Ю. Голіцина, (тенор, баритон); „Скажи, зачем”, музика М. Глінки, слова С. Голіцина (тенор, баритон); Дует Фьорділіджі і Дорабелли з опери „Так поступають усі... ” В. А. Моцарта, (два сопрано); „За літами”, музика О. Білаша, слова Д. Павличка (сопрано, баритон); „Чого, селезень, скучний...”, музика В. Стеценка, слова народні (мецо-сопрано, тенор).

Таким чином, знання й практичні навички, що отримує студент у процесі роботи в класі вокального ансамблю, збагачують кожного вокаліста. Від роботи педагога, що ведеться протягом кількох років, залежить формування майбутнього співака, його ставлення до вокального твору, розуміння художніх завдань. Підготовлені в класі вокального ансамблю твори різних епох, стилів дадуть змогу співаку в подальшому спиратись на ці здобутки в самостійній творчій діяльності.

Література

1. Хрестоматия курса вокального ансамбля / сост.

А. М. Скульский. - М. : Музыка, 1989. - 128 с. 2. Українські старовинні ліричні дуети / упоряд. Л. О. Ржецька. - К. : Муз. Україна, 1970. - 62 с.

3. Дабаева И. П. Анализ поэтического текста как компонент целостного анализа вокального произведения : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. искусствов. : спец. 17.00.02 „Музыкальное искусство” / И. П. Дабаева. - М., 1985. - 17 с. 4. Павлюченко С. А. Вокально­артикуляционные упражнения и этюды / С. А. Павлюченко. - М. : Музыка, 1968. - 109 с.

Ляшенко Ю. В. Вокальний ансамбль у системі професійного навчання (завдання та проблеми викладання

У статті розглядаються результати навчання професійних співаків у класі вокального ансамблю. Мова йдеться про репертуар, навчальні методики з для роботи з різними видами вокального ансамблю. Підготовлені в класі вокального ансамблю твори різних епох, стилів дадуть змогу співаку в подальшому спиратись на ці здобутки в самостійній творчій діяльності.

Ключові слова: вокальний ансамбль, формування майбутнього вокаліста, склад ансамблів, індивідуальний підхід.

Ляшенко Ю. В. Вокальный ансамбль в системе профессионального обучения (задачи и проблемы преподавания)

В статье рассматриваются результаты обучения профессиональных певцов в классе вокального ансамбля. Речь идет о репертуаре, учебных методиках для работы с разными видами вокального ансамбля. Подготовленные в классе вокального ансамбля произведения разных эпох, стилей дают возможность певцу в дальнейшем применять усвоенное в самостоятельной творческой деятельности.

Ключевые слова: вокальный ансамбль, формирование будущего вокалиста, состав ансамблей, индивидуальный подход.

Lyashenko Y. A vocal ensemble Is in the professional departmental teaching (tasks and teaching problems)

The issues of training professional singers in the class of vocal ensemble are considered in this article. The issues of the repertoire, working methods with musical compositions for different staff of ensembles are touched up.

Key words: vocal ensemble, forming of future vocalist, composition of ensembles, individual approach.

УДК 168. 522